ВСІХ ПРЕДСТАВНИЦЬ ПРЕКРАСНОЇ СТАТІ ВІТАЄМО З 8 БЕРЕЗНЯ!!!!

Я трішки провтикав,але також вітаю наших дєфчонок

 

О! Напорпала в фасебооці!

Історія походження свята 8 березня.
Існує дві історії походження "свята":
Перша історія:
Рішення про щорічне святкування жіночого дня було прийнято в 1910 році на Другій міжнародній конференції соціалісток в Копенгагені. Коріння свята, яке так приховувала совєтська пропаганда - маніфестації феміністок, основну масу з яких складали повії. У 1895 році, 8 березня, повії Чикаго вийшли на демонстрацію з вимогою виплатити матросам зарплату. В останніх просто не було грошей, щоб розплатитися із представницями найдавнішої професії. Через рік, 8 березня, 1896 році, те ж саме відбулося в Нью-Йорку. В наступні роки демонстрації жінок часто приурочувалися цьому дню. Так, 8 березня 1908 року в Нью-Йорку 15 000 жінок вийшли на демонстрацію, вимагаючи підвищення зарплатні та надання виборчого права. Для закріплення традиції, рішенням Соціалістичної партії США (28 лютого 1909) і Соціалістичного Інтернаціоналу (1910, Копенгаген, з ініціативи німецької революціонерки Клари Цеткін) день 8 березня було проголошено Міжнародним жіночим днем.Це стало причиною для проголошення дати 8 березня Міжнародним жіночим днем в СРСР. Суть свята полягала в тому, щоб акцентувати увагу на особливому місці жінки в боротьбі за „щасливе комуністичне завтра”, виділивши для неї аж цілий день. Совєтська влада забезпечила цю рівність тим, що дала жінці в руки лопату, відбійний молоток, посадила на трактори – зробивши з неї тяглову робочу силу, відібравши від жінки традиційну функцію – берегині сімейного затишку, жіночність, материнське щастя, одним словом – забрали те, що було даровано їй Богом. Латвійський сейм відмовився офіційно визнати день 8 березня святковою датою. Депутати парламенту вважають, що „в цьому святі відчувається подих комуністичних привидів – Клари Цеткін та Рози Люксембург”.

Друга історія:
Пурім або Гамана - жидівське національне свято припадає на 23 лютого, за старим стилем це 8 березня. Це не є релігійне свято (про це, до речі, говориться і в «Єврейській енциклопедії»). Це свято знищення усіх ворогів іудеїв. Перський цар, дозволив євреям «винищити, убити всіх сильних у народі, що у ворожнечі з ними, дітей і дружин, і маєтки їхні розграбувати» (Книга Есфірі, 8 -11). І два дні, за підтримки царських вояків, «іудеї били усіх ворогів своїх, і винищували, і діяли з ворогами по своїй волі» (Книга Есфірі, 8 -11). Тоді загинуло 75 тиcяч "ворогів народу", це як зараз напевне 20 міліонів, а день погромів і убивств став «веселим святом Пурим». Це – єдине свято у євреїв, коли дозволяється євреям напитися до такого стану, щоб вони не могли відрізнити обличчя ворога від обличчя друга. По-друге, Оману - першому заступнику царя - за те, що він хотів знищити євреїв, відрізали вуха. На свято печуть трикутні пиріжки з маком, які називаються «вуха Омана». І всі із задоволенням їх їдять.Комуністка, німецька юдейка Клара Цеткін 1910 р. на конференції жінок-соціалісток у Копенгагені (Данія) запропонувала відзначати 8 березня як день жінки, її підтримала німецько-польська юдейка комуністка Роза Люксембург. Конференція проголосила 8 березня міжнародним жіночим днем. Але це свято не прижилося в світі. Його святкували, крім Ізраїлю, тільки в Московській імперії.Відзначення цього жіночого дня, що, як правило, припадає на Великий піст, часто супроводжуються гучними пиятиками та забавами, чим порушуються норми християнської етики і зневажаються релігійні традиції християн. Цивілізований світ на знак поваги й любові до жінок щороку у другу неділю травня відзначає День Матері — після Великодніх свят, в час розквіту весни й наближення сонячного літа.Оскільки український народ у своїй основі є християнським і належить до сім’ї європейських народів, нав’язане силоміць свято 8 березня є чужим для нас.

 

Хто працює в жіночому колективі та ризикнув НЕ привітати своїх співробітниць з 8 березня, нехай напише тут сльозливу історію про зневагу від них або й про побиття тими співробітницями, але прошу писати лише правду Бо в інше, я спеціально наперед кажу, не повірю!

А в травні повернемося до цього питання, і будемо шукати тих, хто ризикнув привітати тих же співробітниць, які ще поки без дітей, зі святом матері, яке на теренах Західної України не знали ні до революції, ні після.

Не розумію я істерії зі святами. Ну ось шахтарі мають свято, яке кимось там запроваджено, ну святкують собі там десь, то що, нам тепер всім світом йти проти цього свята, бо його колись там в честь стахановських рекордів чи ще в честь якогось чорта запровадили чи як? Так само військові - багато їх ще починали служити в країні, якої, слава Богу, немає. І нав'язане рудим паньком 6 грудня їм ніяк не прижилось. То що, тепер не святкувати їм взагалі своє професійне свято?

Так і з 8 березня - вже так повелось, як і в "розвинутих" країнах різдвяна істерія, так і тут квіткова, ну що вже робити? Отримати ляпаса і образити дівчат, чи не дивитись в честь чого ці свята були там кимось назначені-призначені? Вже ж вони є, а альтернативи немає, щоб там за вуха не притягали які дні в травні.

Чому пани чубляться, а прості люди не мають права традиційно 31 грудня піти, так сказати, в баню? Та може вартує начхати на політику і на брехливу, переписану сотні разів як кому вигідно історію (а що, досі є така наука?) хоч в ті декілька днів в році. Я думаю, вартує. Хоча б заради прекрасних представниць, які живуть поруч та надихають жити нас.

 

Часом варто покурити книжку з історії, але нормального авторства, а не академіків там всіляких. Так от, український народ здавна вшановував РОДИНУ! Тому було свято мами, свято тата, день бабусі, день дідуся і... Міжнародний день дитини. Але совєти зас... засвистали нам голови тим, що ввели 23 февраля і 8 марця. Дідуся і бабусю - фтопку! Дня дитини викинути не могли,тому залишили його напризволяще.
Натомість, демократичній владі України все нема часу від 1991 року зайнятися такими дурницями, як збереження родинних традицій, плекання гордости за своє походження і за державу, в якій живеш, переклад назв наших населених пунктів на інші мови світу і тому подібне.
Якщо хтось не знає, що цикл родинних свят був, але його викинули, то варто спитатися про це...

 

Нічого не маю проти тих всіх свят, але свято матері таке саме притягнуте за вуха, по крайній мірі в селах навколо Львова про нього почули лише тоді, коли діяспора його сюди притягнула. Я спеціально тоді запитав в своєї прабаби 1906 р.н. та по іншій лінії баби 1907 р.н. про це свято. Жодна тоді, коли його почали притягувати за вуха, не знала такого свята.

Не кажу, що це погане свято, але за вуха притягнуте - факт, як і 23 лютого та 8 березня. Може тут, у Львові, свято матері хтось і святкував до совєтів. Але по селах про таке почули лише тоді, коли ось не так давно його притягнули сюди з гамерики. І мені десь ті історики чи академіки чи будь хто, бо я питав у живих свідків того часу, а вірити їм можна однозначно.

Так що всіх цих істориків треба відразу відправляти як не на палю, то в топку, бо вони як та ягоза - куди вітер подує, туди вони і брешуть.

Святкувати чи ні такі притягнуті за вуха свята, чи то діяспорські, чи то радянські - справа кожного особиста. Але забороняти людям нічого не треба, бо за 70 років вже нудить від тих всіх заборон.